Попович Трофим Иванович (1887) — различия между версиями
(Метка: formularedit) |
OL Robot (обсуждение | вклад) (Удаление источника: Жертвы политического террора в СССР (База данных)) |
||
| Строка 5: | Строка 5: | ||
|пол=мужчина | |пол=мужчина | ||
|архивное дело=20084 - УСБУ в Одесской обл. | |архивное дело=20084 - УСБУ в Одесской обл. | ||
| − | |источники данных= | + | |источники данных=Сведения Одесского академического центра (Украина) |
|осуждение 1=15.03.1938 | |осуждение 1=15.03.1938 | ||
|приговор 1=ВМН (расстрел) | |приговор 1=ВМН (расстрел) | ||
Версия 19:00, 30 марта 2026
- Дата рождения: 1887 г.
- Место рождения: Молдавская АССР, Чернянский р-н, с. Тисколунги
- Пол: мужчина
- Национальность: украинец
- Осуждение: 15 марта 1938 г.
- Приговор: ВМН (расстрел)
- Архивное дело: 20084 - УСБУ в Одесской обл.
- Источники данных: Сведения Одесского академического центра (Украина)
Биография
Це мій прадід. Репресували за те, що мав прес (два камені) на якому робив олію односельцям, мав корову і коня. Його забрали, прийшовши о другій ночі, три чоловіки, сказали зібрати сяк-так торбину, і вивели з хати. Його дружина залишилася з чотирма дітьми і за ту, страшну ніч, доранку в неї випали більше половини зубів, а невдовзі всі... Забрали прадіда в листопаді, а розстріляли, тут пишуть, в березні... Прабабуся два роки возила передачки в Одесу (200км), збираючи харчі від чотирьох дітей. Два роки... А Діда вже не було... Потім їй сказали не возити, і ні слова більше! Прабабця прожила 93 роки! Померла в 1986році, так і не дізнавшись, що сталося з чоловіком. Завжди думала, що його відправили до Сибіру, і чекала... Два її сина воювали у ВВв, один загинув у бою, а другий дійшов до Берліну, був контужений, поранений 10 травня, повернувся в село і прожив до 1982року. Ще син і донька - моя бабуся, вони прожили довгий вік. Отже: у прадіда народилося 6 онуків (в тому числя моя мама), 9 правнуків і поки що 8 праправнуків. Ось така біографія...
